Долучилися до відзначення Всесвітнього дня дитини, провівши 20.11.2026 р. пізнавальну та інтерактивну зустріч із дітьми, присвячену їхнім правам у Куполі Єднання Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради з вихованцями дитячих будинків сімейного типу та їхніми батьками-вихователями.
Разом із дітьми д.ю.н., проф. кафедри публічного права, гарантка освітньої програми «Медіація» Руслана Гаврилюк, асист., координаторка медіаційної служби ЧНУ ім. Юрія Федьковича Лідія Нестеренко та асист. Ангеліна Паламарчук говорили про те, що потрібно кожній дитині для щасливого, безпечного та повноцінного життя. Розбиралися, чим бажання відрізняються від потреб, які права гарантує Конвенція ООН про права дитини та чому думка кожної дитини має значення.
Щороку 20 листопада світова спільнота відзначає Всесвітній день дитини (World Children’s Day). Для України ця дата має особливе значення: у 2025 році національний День захисту дітей було офіційно перенесено з 1 червня на 20 листопада, щоб відзначати його разом з усім світом. Така зміна підкреслює головний сенс цього дня – це не просто свято з розвагами, а передусім нагадування дорослим про відповідальність за безпеку, гідність і права кожної дитини. Діти – найбільш уразлива категорія суспільства, яка не може самостійно відстоювати свої інтереси в судах чи парламентах. Всесвітній день дитини покликаний привернути увагу до системних викликів, з якими стикається молоде покоління:
- Захист в умовах воєн і криз. В Україні мільйони дітей змушені зростати під звуки сирен, втрачати домівки, переривати навчання та переживати психологічні травми. 20 листопада нагадує, що права дитини на життя, безпеку та дитинство не можна ставити на паузу навіть у найважчі часи.
- Рівний доступ до можливостей. Кожна дитина – незалежно від місця проживання, стану здоров’я чи фінансового становища родини – має право на якісну освіту, інклюзивне середовище та медичну допомогу.
- Право голосу. Конвенція закріплює право дітей вільно висловлювати власну думку з питань, що їх стосуються. Цей день дає молоді платформу, щоб їхній голос почули політики, освітяни та суспільство загалом.
Головним координатором заходів до Всесвітнього дня дитини виступає ЮНІСЕФ (Дитячий фонд ООН) — спеціалізована організація, створена у 1946 році для допомоги дітям, які постраждали від Другої світової війни, а згодом перетворена на глобальну інституцію захисту дитинства.
Сьогодні ЮНІСЕФ працює у понад 190 країнах і територіях світу, перетворюючи положення Конвенції на реальні дії:
Гуманітарна допомога та безпека: забезпечення сімей чистою водою, медикаментами, теплим одягом та облаштування безпечних просторів для навчання і дозвілля (зокрема в Україні під час повномасштабної війни).
Освіта та розвиток: відновлення шкіл, забезпечення дітей гаджетами для дистанційного навчання, розвиток інклюзії та програм ментального здоров’я.
Адвокація та просвіта: ЮНІСЕФ проводить глобальні інформаційні кампанії під гаслом «В інтересах дітей за участю самих дітей», адаптує Конвенцію ООН у доступні формати (аудіокниги, відео жестовою мовою, інтерактивні уроки для шкіл), щоб діти й батьки знали свої права та вміли їх захищати.
На зустрічі говорили з дітьми про закони через призму живого досвіду, де кожен може приміряти ситуацію на себе. На прикладі знайомих кожному шкільних та побутових історій діти вчилися бачити тонку межу: де закінчується порушення твоїх прав, а де починається відповідальність за те, щоб не образити іншого. Разом шукали відповіді на непрості запитання: чому право на власну думку не означає право принижувати однокласника, як виглядає справжня недискримінація в колективі та чому право на відпочинок і гру таке ж важливе, як і право на якісну освіту чи безпеку. Окрему увагу приділили головному принципу Конвенції — забезпеченню найкращих інтересів дитини, коли у будь-якому рішенні дорослих на першому місці має стояти добробут і комфорт самої дитини.
А справжньою родзинкою зустрічі стала рольова гра, де учасники на певний час перетворилися на експертів ООН. Завдання було з зірочкою: уявити, як би виглядала Конвенція про права дитини, якби її писали не у 1989 році, а сьогодні. Адже наприкінці 80-х світ ще не знав ані смартфонів, ані соціальних мереж, ані онлайн-навчання чи штучного інтелекту. Діти жваво дискутували про виклики цифрової епохи та пропонували власні поправки до головного дитячого документа планети. Серед ідей, які звучали найчастіше:
- Право на цифрову безпеку та приватність — захист від кібербулінгу, шахраїв та публікації фото дітей у соцмережах без їхньої згоди;
- Право на вільний доступ до інтернету та сучасних технологій як невід’ємної частини сучасної освіти;
- Право на «цифровий детокс» та захист ментального здоров’я від інформаційного перевантаження.
Такий формат довів головне: коли дітям дають не готові відповіді, а простір для роздумів і право голосу, вони виявляються надзвичайно глибокими, справедливими та мудрими співрозмовниками.
Ідеї дітей ще раз нагадали: важливо не лише розповідати дітям про їхні права, а й створювати простір, у якому їх чують, поважають та сприймають як повноцінних учасників суспільного життя. Адже знати свої права – це суперсила, яка допомагає захистити себе, підтримати інших і будувати суспільство, у якому гідність кожної людини має значення!

Ангеліна Паламарчук
асистентка кафедри публічного права
