У межах вивчення навчальної дисципліни «Цивільне право (загальна частина)» відбулося бінарне заняття, присвячене сучасному розумінню об’єктів цивільно-правових відносин, цифровізації права та нових викликів для професії юриста. Сучасне цивільне право дедалі частіше виходить за межі традиційного уявлення про речі, документи, договори та майнові права. Цифрова ідентичність, електронний підпис, цифрові активи, автоматизовані рішення, електронні докази та алгоритми вже стали частиною правової реальності. Відтак перед майбутніми правниками постає принципово нове питання: як застосовувати фундаментальні категорії цивільного права до об’єктів і правовідносин, які виникають у цифровому середовищі?
Саме цій проблематиці було присвячено бінарне заняття для студентів 2-го курсу в межах загальної теми «Об’єкти цивільних правовідносин». Заняття було проведено за участю викладачів навчальної дисципліни – к.ю.н., доц. Оксани Кіріяк, к.ю.н., доц. Марії Гудими-Підвербецької та к.ю.н., ас. Вікторії Анатійчук – спільно із запрошеною експерткою Наталією Клєцовою (PhD), старшою лекторкою Хертфордширської Школи Бізнесу при Хертфордширському Університеті (Велика Британія). Академічний і професійний досвід Наталії Клєцової охоплює понад 17 років роботи на перетині права, міжнародного бізнесу, управління людськими ресурсами, цифровізації та застосування штучного інтелекту. Її наукові інтереси включають порівняльне право, цифрову трансформацію та використання AI у професійному середовищі. Поєднання академічної підготовки та практичного досвіду дозволило поглянути на професію юриста майбутнього не лише крізь призму теоретичних конструкцій, а й з позицій реальних процесів, які вже змінюють правове середовище.
Від традиційного об’єкта – до цифрового середовища Перша частина бінарного заняття відбулася 26 вересня онлайн, а продовження – 28 вересня – аудиторно. Такий формат дав можливість не лише послідовно розкрити теоретичний матеріал, а й продемонструвати студентам, як фундаментальні категорії цивільного права трансформуються під впливом цифрових технологій.
У фокусі обговорення опинилися питання цифрової ідентичності, електронної ідентифікації, автентифікації, електронного підпису, часових міток, цифрових доказів та юридичної відповідальності в цифровому середовищі.
Студенти побачили, як традиційна юридична логіка: особа → річ → договір → підпис → відповідальність поступово доповнюється цифровою: digital identity → digital asset → smart contract → e-signature → algorithmic liability.
Особливу увагу було приділено важливій для майбутніх юристів ідеї: електронний підпис засвідчує юридично значущі властивості документа та його підписання, однак сам по собі не гарантує правильності його змісту. Тому в цифровому праві дедалі більшого значення набувають питання того, хто саме був ідентифікований, що саме було підписано, коли це відбулося, яким засобом ідентифікації чи сертифікатом скористалися та як зберігався доказ.
Особливістю гостьової лекції стало використання реальних судових кейсів, завдяки яким студенти могли простежити, як нові цифрові виклики вирішуються у правозастосовній практиці. Зокрема, було розглянуто справу Moffatt v Air Canada, British Columbia Civil Resolution Tribunal, 2024 BCCRT 149. Її аналіз дозволив звернути увагу на правові наслідки використання цифрових інструментів та автоматизованих систем у взаємодії бізнесу зі споживачами, а також на питання відповідальності за інформацію, надану користувачеві цифровим сервісом. Іншим кейсом стала справа Ayinde / Al-Haroun, High Court of England and Wales, 2025, EWHC 1383, яка дала змогу обговорити значення цифрових інструментів, ідентифікації та доказової інформації в сучасному судовому процесі.
Звернення до практики судів Великої Британії та Канади стало важливим елементом порівняльно-правового підходу: студенти отримали можливість побачити, що цифрова трансформація права – це не абстрактна перспектива, а вже сформована сфера практичних юридичних проблем, з якими стикаються суди, бізнес, державні інституції та громадяни.
Одним із ключових висновків заняття стало усвідомлення того, що цифровізація не скасовує фундаментальних принципів права – навпаки, вона змушує по-новому їх осмислювати та застосовувати. Майбутньому юристу вже недостатньо знати лише нормативне визначення об’єкта цивільних прав чи правила укладення договору. Не менш важливо розуміти, як працює цифрова ідентичність, яким чином формується та зберігається електронний доказ, що таке цифровий актив, як функціонують алгоритмічні системи та які юридичні наслідки може мати використання штучного інтелекту. Саме тому бінарні заняття, які поєднують фундаментальну юридичну освіту з міжнародним досвідом, практичними кейсами та міждисциплінарним баченням, набувають особливого значення.
Для студентів це була можливість побачити цивільне право не як сукупність сталих категорій, а як живу систему, що розвивається разом із суспільством і технологіями. Для викладачів – можливість показати, що класичні положення загальної частини цивільного права мають безпосередній зв’язок із найсучаснішими викликами юридичної професії.
Адже право не зникає в цифровому середовищі. Змінюються об’єкти, інструменти, докази та ризики — а разом із ними змінюється й професія юриста. Саме такі заняття допомагають майбутнім правникам сформувати здатність бачити за технологією юридичну проблему, за цифровим об’єктом — правовідносини, а за новим викликом — можливості для розвитку права.

Оксана КІРІЯК
к.ю.н., доцентка кафедри приватного права
