Світова пандемія, пов’язана з COVID-19 спричинила кризу у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Безумовно в таких ситуаціях, право не може бути осторонь, адже суди завжди повинні знаходитись між людиною та спробою обмежити її свободу з сторони органів державної виконавчої влади. Основним соціальним, політичним та правовим викликом, що постає перед Україною, є здатність ефективно реагувати на цю кризу, гарантуючи, що заходи, які вживає країна, не ставить під сумнів захист основоположних цінностей – демократії, верховенства права і прав людини. Ступінь заходів, що вживаються у відповідь на поточну загрозу, спричинену коронавірусом COVID-19, та шляхи їхнього застосування значно відрізняються в різних державах в різні моменти часу.
При цьому слід пам’ятати, що відповідно до статей 8, 9, 10, 11 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод, можливе втручання в основні права у випадках, якщо це необхідно «для захисту здоров’я». Забезпечення безпеки було та залишається одним із найважливіших завдань, що стоять перед будь яким суспільством, будь якою державою, оскільки без неї не може існувати ні держава, ні людина.
Безпрецедентні заходи, вжиті у відповідь на пандемію, спричинену вірусом COVID-19, можуть вплинути на спроможність держави гарантувати право на свободу та безпеку, а також змінити нормальне функціонування судової системи.
Заходи, спрямовані на пристосування форм доступу до судів, повинні бути розроблені таким чином, щоб вони були сумісні зі статтею 6 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод – не в останню чергу у випадках, коли потрібна особлива процесуальна ретельність (вразливі судові спори, сімейні та трудові спори тощо).
На державу покладається зобов’язання загального характеру забезпечити судові процеси згідно основній вимозі щодо справедливості (наприклад, рівноправність сторін) та дотримання презумпції невинуватості, а також забезпечувати, щоб не було вжито жодних заходів, які могли б становити втручання у незалежність суддів чи судів. Навіть у випадку надзвичайної ситуації верховенство права повинно переважати. Основним принципом верховенства права є те, що дії держави повинні відповідати закону.
30 березня 2020 р. Верховна Рада на позачерговому засіданні розглянула та ухвалила Закон України про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019).
Однією із новел Закону було внесення змін до всіх процесуальних кодексів, які діють в Україні. Цими змінами автоматично продовжені більшість процесуальних строків на час карантину. Новації щодо строків не стосувалися тільки КПК та КУпАП, оскільки в першому випадку розглядаються справи, в яких люди утримуються під вартою, а в другому таке продовження призведе до спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності. Забули також і про КЗпП, який також містить строки для звернення до суду за захистом трудових прав. Проте, автоматичне продовження строків однієї стадії призводить до того, що суд не може перейти до наступної стадії. Наприклад, через автоматичне продовження строку апеляційного оскарження рішення суду не набиратимуть законної сили. При цьому не важливо, чи подана апеляційна скарга в такій справі. Це повністю позбавляє суд та учасників справи змоги будь-яким чином впливати на можливість розгляду справи.
Даний закон унеможливив набуття судовим рішенням законної сили та відповідно його оскарження та виконання. Всі судові рішення судів першої інстанції, які були ухвалені під час дії карантину, набудуть чинності лише після його закінчення, тобто коли закінчиться строк на апеляційне оскарження. Наведене стосується й судових наказів і заочних рішень суду.
Касаційний Цивільний Суд звернув увагу, що у зв’язку з тим, що вчинення процесуальних дій та ухвалення судових рішень законодавцем поставлено в залежність від вчинення відповідних дій учасниками справи, то може скластися ситуація, що в ряді випадків суд не зможе розглянути справи, вирішити інше процесуальне питання чи ухвалити судове рішення, не порушивши права учасника справи.
Як наслідок, народними депутатами був зареєстрований проект № 3383 від 23.04.2020 р., а 18 червня 2020 р. був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». Відповідно до Закону, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов’язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює строки, встановлені у статтях визначених процесуальним законом, а також продовжує процесуальні строки, які встановлені законом чи судом, на строк дії карантину.
Отже, внесення останніх змін до процесуального законодавства України було на часі та усуває прогалини в частині перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Оксана Щербанюк
завідувач кафедри процесуального права
