Уявіть: правник просить ШІ знайти судові рішення на підтвердження своєї позиції. За кілька секунд отримує переконливу відповідь – із номерами справ, датами та професійними формулюваннями. Однак під час перевірки з’ясовується: деяких із цих рішень ніколи не існувало.
Це один із ризиків, з якими вже стикається українське судочинство. Де проходить межа між корисною допомогою технологій і підміною професійного судження?
Помічник, а не суддя. Штучний інтелект може полегшувати пошук судової практики, опрацювання документів, переклад і перетворення аудіозаписів засідань на текст. Проте знайти судове рішення – не означає правильно застосувати його до конкретного спору. Перевірити актуальність правової позиції, оцінити докази та обґрунтувати остаточний висновок має людина. Саме тому найкраща модель – інтелектуальне асистування: технологія допомагає судді, але не перебирає його повноважень.
Правосуддя потребує не лише швидкого оброблення інформації, а й незалежності, урахування обставин конкретної справи та відповідальності за рішення. Грамотно згенерований текст сам собою цих вимог не забезпечує.
Коли впевнена відповідь виявляється вигадкою. Особливу небезпеку становлять правові «галюцинації» – вигадані рішення, помилкові номери справ або висновки, яких суд насправді не робив. Такі відповіді можуть звучати настільки переконливо, що користувач сприймає їх як перевірену інформацію.
Наприклад, у справі № 240/14153/24 Верховний Суд звернув увагу на неправдиві посилання в касаційній скарзі та пов’язав їхній характер із можливим використанням генеративного ШІ без належної перевірки. Водночас проблема полягає не в самому застосуванні технології, а в подачі недостовірного матеріалу як достовірного. Відповідь чатбота не звільняє правника від відповідальності за зміст документа.
Цифрова компетентність починається з перевірки. Вигадані посилання — не єдина загроза. Передавання матеріалів справи до відкритих ШІ-сервісів створює ризики для конфіденційності, а надмірна довіра до автоматизованих підказок може послаблювати самостійність професійного мислення.
Тому для майбутніх і практикуючих правників важливі прості правила: перевіряти судові рішення за першоджерелами, звіряти чинність нормативних актів, захищати персональні дані та відокремлювати машинну підказку від власного юридичного висновку.
Перспектива – не автоматизоване правосуддя, а відповідальне використання технологій під контролем людини. ШІ може допомогти швидше знайти інформацію, але не повинен визначати долю учасників справи. Алгоритму можна доручити пошук. Мантія і відповідальність залишаються людині.
Неля САВЧИН
заступниця декана з наукової роботи та міжнародної діяльності
