Є люди, чия присутність не зникає навіть тоді, коли їхнє життя обривається. Вони залишаються у справах, у цінностях, які відстоювали, у людях, яких надихнули, і в ідеях, що продовжують жити.
Сьогодні – четверта річниця загибелі Сергія Місевича, майора ЗСУ, кандидата юридичних наук, доцента кафедри теорії права та прав людини.
День, коли особливо гостро відчувається біль утрати й водночас усвідомлюється важливість пам’ятати, продовжувати розпочате й берегти те, заради чого він жив і працював.
Сьогодні ім’я Сергія Місевича – це не лише пам’ять про Людину. Це справа, яка триває.
Лабораторія прав людини імені Сергія Місевича є свідченням того, що пам’ять може ставати дією, а вшанування – продовженням важливої місії. Це простір, у якому його ім’я пов’язане з утвердженням цінності людської гідності, поваги до прав людини та відповідальності за суспільство, у якому ми живемо.
Час не скасовує втрати. Але він показує, наскільки важливо, щоб залишене людиною продовжувало жити – у знаннях, у людях, у щоденній праці та в готовності відстоювати те, що справді має значення.
Сьогодні ми згадуємо Сергія з болем і вдячністю. Зі світлою пам’яттю про нього та з усвідомленням відповідальності за те, щоб його ім’я й надалі було пов’язане з добром, гідністю та любов’ю до України.
Пам’ятаємо. Шануємо. Продовжуємо справу.
Світла пам’ять Сергію Місевичу.