Правовий механізм передачі засудженого для обміну як військовополоненого

Prisoner Echange in Ukraine

Після початку збройної агресії проти України з 2014 року виникла та продовжує існувати потреба у ефективному правовому механізмі обміну військовополонених заради якнайшвидшого повернення українських захисників додому.

З метою розв’язання таких проблем було розроблено та 28 липня 2022 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо врегулювання процедури обміну осіб як військовополонених», який, з-поміж іншого, передбачає звільнення від відбування покарання у зв’язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про передачу засудженого для обміну як військовополоненого (ст. 841 КК України).

Внесення відповідних змін до Кримінального кодексу зумовлено відсутністю врегульованої законом процедури обміну військовополонених, які є засудженими в Україні за вчинення кримінальних правопорушень. Статус військовополоненого не виключає того, що особа, яка вчинила діяння, що містить підстави кримінальної відповідальності за КК (за які вона може нести таку відповідальність згідно з міжнародним гуманітарним правом), має бути засуджена за вчинене з можливістю призначення їй покарання та подальшого його відбування.

Звільнення від відбування покарання у зв’язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про передачу засудженого для обміну як військовополоненого може розглядатися як результат виявлення милосердя з боку влади (уповноваженої на здійснення обміну військовополонених) до засудженого, що зумовлюється разом з тим досягненням більш суспільно значущої мети у виді звільнення громадян України з полону держави-агресора. До ухвалення відповідних змін у КК саме помилування застосовували для здійснення обміну заручників і полонених. Таку практику (реалізація Президентом України права помилування щодо злочинців з метою обміну їх на українських полонених) вважали цілком виправданою. З огляду на це, звільнення від відбування покарання у зв’язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про передачу засудженого для обміну як військовополоненого можна вважати формою квазіпомилування.

Органом, уповноваженим здійснювати звільнення від відбування покарання після прийняття рішення про передачу засудженого для обміну як військовополоненого, є суд. За ступенем обов’язковості застосування звільнення від відбування покарання у зв’язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про передачу засудженого для обміну як військовополоненого належить до категорії обов’язкових для суду, тобто суд зобов’язаний його застосовувати.

За наявністю спеціальних обов’язків у засудженої особи після її звільнення розглядуваний вид звільнення від відбування покарання належить до категорії безумовних. За безумовного звільнення перед особою не ставляться жодні вимоги у зв’язку з її звільненням. Водночас такі вимоги встановлено щодо власне обміну. Згідно з ч. 2 ст. 84-1 КК, у разі, якщо обмін засудженого не відбувся, суд направляє засудженого, звільненого від відбування покарання у зв’язку з його передачею для обміну як військовополоненого, для подальшого відбування призначеного раніше покарання. Отже, перегляд прийнятого судом рішення – по суті звільнення засудженого від відбування покарання, є можливим за обставин, які виникли після ухвалення рішення про таке звільнення, якщо вони зумовлені обміном, що не відбувся.

Підставою для звільнення від відбування покарання у зв’язку з прийняттям рішення про передачу засудженого для обміну як військовополоненого, згідно зі ст. 84-1 КК, є прийняття рішення уповноваженим органом про передачу особи для обміну як військовополоненого. Обмін військовополоненими під час збройного конфлікту не регламентується Женевською конвенцією (III) про поводження з військовополоненими (як і будь-якою іншою з Женевських конвенцій 1949 р.) і додатковими протоколами. Однак і заборони такого обміну в конвенціях немає.

На сьогодні законодавство чітко не визначає, який орган уповноважений приймати рішення про передачу особи для обміну як військовополоненого. Повноваження щодо забезпечення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебували в полоні РФ здійснює Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Згідно з постановою КМУ від 11 березня 2022 р. № 257 «Про утворення Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими», цей штаб є тимчасовим допоміжним органом КМУ й утворюється з метою сприяння координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, військових формувань, утворених відповідно до законів, правоохоронних органів та громадських об’єднань з питань поводження з військовополоненими. Передача військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебували в полоні, здійснюється відповідно до Порядку здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, затвердженого постановою КМУ від 12 квітня 2022 р. № 441. Для збору й узагальнення даних про військовополонених, загиблих, зниклих безвісти, незаконно затриманих окупантами, зокрема з-поміж мирного населення з обох сторін воєнних дій, в Україні діє Національне інформаційне бюро, яке веде відповідний реєстр і вносить до нього інформацію та дані щодо всіх без винятку військовослужбовців і цивільних осіб, які утримуються в полоні чи перебувають у заручниках держави-агресора, а також щодо тих, з якими втрачено зв’язок, та тих, хто зник безвісти. Уся наявна в реєстрах Національного інформаційного бюро інформація використовується для координації пошуку та звільнення полонених, а також у процесі ведення перемовин щодо обмінів і звільнення.

Умовою для звільнення від відбування покарання у зв’язку з прийняттям рішення про передачу засудженого для обміну як військовополоненого, згідно зі ст. 84-1 КК, є наявність письмової згоди засудженого на проведення його обміну як військовополоненого. Застосування зазначеного виду звільнення від відбування покарання слушно унеможливлюється в разі, якщо засуджений заперечує проти його обміну як військовополоненого. Підтвердженням згоди на такий обмін є складений у письмовому виді документ, у якому засуджений висловлює бажання бути обміняним, перебуваючи в статусі військовополоненого. Відсутність зазначеного документа (або наявність документа, у якому засуджений заперечує свій обмін) означає, що відповідна нормативна умова для звільнення від відбування покарання не дотримана, а отже, особа не може бути звільнена від відбування покарання на підставі ст. 84-1 КК.

На сьогодні правовий механізм передачі засудженого для обміну як військовополоненого запрацював. Наприкінці вересня 2022 року відбувся обмін 215 захисників України, що перебували в російському полоні на українського політика Віктора Медведчука, що обвинувачувався у державній зраді. Саме проведення такого обміну стало можливим завдяки прийнятим змінам до кримінального та кримінального процесуального законодавства, які врегулювали відповідні правові механізми.

кандидатка юридичних наук, доцентка кафедри кримінального права Олена ЮЩИК